Дистанційне навчання

 З нагоди Всеукраїнського дня психолога та 30-річчя психологічної служби системи освіти України з 19.04 по 23.04 проводимо Воркшоп "Тиждень психології у стилі STEM"

переходьте за покликанням та приймайте участь в заході 

Тиждень психології

Тут є багато цікавих завдань для розвитку пізнавальних процесів зайдіть на сторінку "Цікаві завдання"

Навчання вдома. Практичні поради батькам

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

Тепер про пандемію та коронавірус. З дитиною про це потрібно говорити і не один раз, бути відкритими до її нових запитань. (Нижче описаний приблизний варіант розмови).

Важливо, щоб діти розуміли ті слова, які вони чують зі ЗМІ — ізоляція, карантин, госпіталізація і т. д. Батькам варто зрозумілою мовою пояснити і тим самим внести ясність для дитини, це заспокоює дітей.

Психіка дітей і дорослих зараз «заражена тривогою». Це виливається в тілесні симптоми, емоційні зриви та небажану поведінку. Так само всі вікові страхи миттєво проявляються і вимагають уваги.

Страх темряви, смерті, хвороби, страх залишитися одному можуть провиявитися та турбувати дитину. І вона по своєму буде з ними справлятися. Щоб вони не стали невротичними, важливо приділяти час бесідам з дитиною.

Швидше за все діти будуть проситися на руки, частіше плакати або не слухати, вимагаючи уваги. Тому, варто налаштуватися на розмову і прояснення про вірус, епідемії та ті дії, які дорослі і діти можуть зробити, що б впоратися.

Навіть, якщо Вам здається, що дитина не реагує, і особливо, якщо дитина не видає ніякого занепокоєння. Говорити про це все ж варто. Зверніть увагу, коли притихає Ваша дитина? Діти так роблять, коли дорослі ведуть розмову про тривожні речі. І добре, якщо відносини побудувані так, що дитина може звернутися із запитаннями.

Звертаємо увагу, в які ігри та як грається дитина? Дитяча гра часто служить способом справлятися із внутрішніми конфліктами. Ігри можуть бути наповнені агресією, страхами, розгубленістю або на перший погляд безглуздими діями. Ці почуття вимагають контейнування. (Подивитись приклади контейнування можна далі по тексту).

Діти опираються на авторитет дорослих, що є основою безпеки. Якщо дорослі самі розгублені і знаходяться в пошуку виходу, про це теж важливо проговорити. Сказати, що зараз всі країни зайняті питаннями збереження здоров’я. І вже придумані такі-то способи.

Важливо опрацювати алгоритми дій в ситуації, якщо хтось захворіє. Простими словами, доступними для розуміння дитини говорити про те, чого очікувати.

• Що це нова хвороба, що симптоми проявляються сухим кашлем і високою температурою.
• Що іноді хвора людина потребує госпіталізації (від слова «Госпіталь», що означає лікарня), а іноді все ж можна впоратись вдома.
• Що важливо визначити, чим захворла людина. У цьому допоможе розібратися сімейний лікар.
• Але важливо ізолювати хворого. Іншим родичам бажано знаходитись в окремій кімнаті/квартирі. Це і означає ізолювати. Щоб він не знаходився в одному приміщенні. Оскільки виділення (слина і нежить) можуть містити вірус і тоді ризик захворіти іншим родичам збільшується.
• І в разі, якщо хтось із дорослих захворіє, він буде отримувати медичну допомогу (тобто лікар призначить лікування і хворий буде виконувати те, що сказав лікар, як краще лікуватися).
• Якщо захворіє мама і тато, тоді за тобою догляне… наприклад, тітка, хрещена. Коли нам стане краще, ми тебе заберемо.
• У боротьбі із вірусами людям допомагає їх імунітет. Це такі клітини крові, фагоцити і лімфоцити, які допомагають знаходити вірус і знезаражувати його, виробляти антитіла. Зазвичай організму вдається впоратися з новою хворобою і тоді виробляється сильніший імунітет — наш захист від вірусу.
• Ось номер телефону 103, за яким треба телефонувати, якщо хтось захворіє. Зазвичай називають адресу та прізвище, вік, а також номер телефону хворого, симптоми (кашель, нежить, висока температура тіла і т. д.).
• Коли люди хворіють, на одужання може знадобиться час, іноді це тиждень або два. Це може здатися довгим, але все ж цей час потрібен для одужання. Потім ми знову будемо разом.

Тут не зайвим буде розповісти дітям про те, що зараз всім тривожно і страшно, і це нормально. Страх допомагає нам бути обережними і берегти себе.

Давай з тобою повторимо, як ми можемо берегти себе: мити руки частіше, не відвідувати місця скупчення людей, тимчасово грати далеко від інших діток, піклуватися про чистоту будинку, посуду і продуктів, і про наш настрій. Що тобі піднімає настрій?

Важливо згадати добре забуте правило про якісне проводження часу. Важливо не те, скільки часу Ви проводите з дитиною, а як!

Згадуємо всі ігри, вчимося новим, придумуємо і читаємо казки, малюємо, розмовляємо і п’ємо чай разом.

Батькам немовлят важливо розуміти, що немовля теж відчуває тривогу або радість батьків. І немовлятам теж буває тотально тривожно. Тоді вони можуть посилено плакати, на перший погляд без причини.

Так задумано природою, що дитячий крик викликає у дорослих потужний приплив почуттів і примушує до пошуку причин плачу. Коли знайти причину (все перепробували) не вдається, батьки можуть відчувати сильну злість або паніку. У такі хвилини можна імпульсивно нашкодити дитині.

У ситуації безпричинного плачу немовляти, важливо щоб батьки або родичі могли допомогти мамі. Тепер пара мама-дитина потребують контейнування.

Татусі, знайте, що у вас вийде! Для початку спостерігаємо, описуємо те, що бачимо і пов’язуємо з почуттям. Мамам буває важливо почути зі сторони, спокійний монотонний голос, що говорить про те, що для безпеки ми зробили те і те. Що зараз потрібно трохи почекати і життя знову повернеться в своє звичне русло.

Варто захистити пару мати-немовля від зайвих джерел новин. Вимкнути телевізор або ютюб. Тут та сама розмова про пандемію (описана вище) буде корисною і для мами. Простими словами із згадуванням про те, що заходи ізоляції тимчасові і людська імунна система зазвичай справляється з появою нового вірусу.

Важливо:

1. Перш, ніж подбати про когось, зверни увагу, що відбувається з тобою зараз!

Пояснення: Спокійні і чуйні батьки — запорука благополуччя дитини. У ситуації зашкалювання паніки і тривог про майбутнє, ви самі потребуєте того, щоб хтось «утримав» вашу паніку і тривоги. Як плачуще та стривожене немовля, мама заколисує і качає.

Так само мама, яка здатна налаштуватися на дитину, залишатися в позиції спостереження, та розпізнати справжню причину дискомфорту дитини, відповідно, може виконати потрібну дію. Це називається контейнуванням. Тобто, тривоги дитини розпізнаються і переробляються мамою. Дитина отримує досвід, що її чують, досвід безпеки і довіри до світу (навіть, якщо навколо Армагеддон). Адже нам важливо піклуватись не лише про виживання, а й про збереження психічного здоров’я.

Якщо говорити метафорою, то батьки представляють собою емоційний контейнер для дитини. І якщо батьківський контейнер переповнений, дитина не може туди покласти свої тривоги, інші емоції та дискомфорт, а часом і радість. Вони туди не вміщаються.

2. Перш ніж діяти/реагувати, спостерігаємо за дитиною.

Пояснення: Зупиняємося і дивимося, що робить дитина, про що плаче, чого просить або вимагає. Або вона притихла? І не викликає занепокоєння? Або дитина залипнула за переглядом мультиків або комп’ютерної гри.

3. Намагаємося озвучити те, що ми бачимо в поведінці та пов’язуємо з тим почуттям або емоцією, яку ми помітили.

Наприклад: «Схоже, що тобі набридло сидіти вдома. Ти здивований і трохи сердитий, тим, що не можна покликати в гості Машу і Ваську… «

Або «Схоже, що тобі незвично бачити, як мама з татом працюють з дому. Ми тут влаштували домашній офіс. І ти сердишся, що ми просимо тебе не шуміти. І, можливо, тобі так самотньо, коли ми з татом багато часу проводимо з тобою поруч, але не включені в твої гри… «

Або «Ти почув, що говорять в новинах. І ти тривожишся, чи не захворіли ми, чи може навіть помремо… . (слухаємо, що відповідає дитина). Потім пропонуємо розмову про те, як вберегтися і що вже робиться для безпеки.

Зверніть увагу, що страх смерті і страх смерті батьків з’являється у дітей вже у 5–6 років. І ситуація з пандемією може активізувати нормальний віковий страх. І з дитиною про тему смерті і смертності потрібно говорити.

Можу рекомендувати книгу Пернілли Стафельт «Книга про смерть». Її можна знайти у вільному доступі.

4. Зберігаємо звичний графік дня для дитини. Щоб якомога більше було тих стабільних речей, які були до карантину. Це дуже важливо. Ранковий підйом, ігри, прогулянки, денний сон і ритуали укладання спати.

5. Освоюємо нові стратегії поведінки. Всім в умовах карантину доводиться вчитись жити по-новому. Десь сповільнитися, облаштувати індивідуальний простір у будинку для кожного, перерозподілити домашні обов’язки. І дитину з цих процесів не варто виключати. Рекомендую запросити її до обговорення планів і домашніх справ. Навіть/особливо, якщо дитина зовсім маленька.

Я з розчуленням спостерігаю реакцію батьків на своїх консультаціях, коли їх дворічки починають себе якось по новому вести, коли я їх запрошую до бесіди.

Наприклад, можна сказати дворічній дитині: «Маша, іди до нас. Будемо складати план на день… Мама каже ось таке, а що ти думаєш? … «

Так само це стосується тих заходів безпеки, які рекомендують епідеміологи. Дитина може засвоїти навички гігієни і профілактики. І вам не потрібно буде постійно нагадувати про них.

Пам’ятайте, що ефективне освоєння нової поведінки можливе в умовах надійного емоційного зв’язку. Про це добре пише Людмила Петрановська у книзі «Якщо з дитиною важко».

У ситуації, коли відносини з дитиною напружені, почніть з контейнування та спільних ігор, потім вже приділяємо увагу вивченню нових правил.

6. Важливо знаходити потрібні слова. Ця рекомендація для батьків всіх дітей, навіть немовлят і особливо для чоловіків (для тат).

Наприклад: «Я зараз тривожуся. І мені потрібно трохи подумати. Але я завжди пам’ятаю про тебе і враховую в своїх планах».

Або: «Мама (тато) зараз трохи стривожена (ний). І їй потрібно побути наодинці і подумати, як краще зараз вчинити. Давай ми з тобою поки помалюємо, а мама до нас потім прийде і розповість, що вона придумала «.

7. Інформувати дитину про всі зміни завчасно. Повідомляти, що ми будемо робити, скільки це триватиме, які можливості у нас відкриваються.

P. S. Пам’ятайте, що батьки можуть знайти потрібні слова і транслювати дитині не тільки тривоги і обмеження, а й нові можливості. Вміти сповільнитись та знайти ці нові можливості. Схоже, це той навик, який варто освоїти зараз нам всім.

Міцного здоров’я!